изображения 002
Народилася 28.08.1917р. в м.Ямпіль Вінницької області в сім»ї робітників.
Закінчила чотири класи школи. В 1936р. вийшла заміж та переїхала жити в с.Ружичанку. Працювала у колгоспі в ланці. У 1941 році розпочалась війна. Під час окупації були ліквідовані колгоспи, а на базі їх створені «загальні двори», головним завданням яких було постачання хліба та інших с/г продуктів для фашистської армії. За роботу звісно ж нічого не платили але хоч була можливість прокормити родину. Тож на плечі жінки звалився тягар непосильної тяжкої праці. По закінченню війни легше не стало, чоловік який хоч і залишився в живих на війні до родини не повернувся, тож Ганні Арсентіївні довелось піднімати на ноги двох донечок. Всюди встигала і вдома, і на роботі. Знову працює в колгоспній ланці. За самовіддану працю на полях колгоспу, за отримання високих врожаїв зернових та цукрових буряків у 1948 році її удостоєно звання Героя Соціалістичної праці. В 60-х роках вона переходить працювати в садівничу бригаду. В 1971 році переїжджає жити в м.Ямпіль де прожила до 2003 року. Померла Ганна Арсентіївна 10.05.2005р.

изображения 003
Лукянчиков Павло Михайлович народився у 1928 році у селянській багатодітній сім»ї у с.Токарево Новочихинського району Алтайського краю. Батько у 1942 році загинув. Тож всі турботи про родину, про найменших братів та сестер лягли на плечі 15-ти річного юнака. Всі свої заробітки віддавав матері за рахунок чого його родина і вижила в важкі повоєнні часи.
Служити в рядах Радянської Армії йому довелось у Вінниці. Тут захопившись комсомольською роботою, став членом бюро обкому комсомолу, а по закінченню служби йому пропонують залишитись на комсомольській роботі у місті.
На Вінниччині Павло Михайлович й одружився, взявши собі за дружину красуню Ліду Соболевську. Поєдналися долі двох сиріт, батьки яких загинули на далеких фронтових дорогах. Розпочався їх життєвий шлях зі Жмеринки, там і з’явились двоє синочків Валерій та Євгеній. А з 1964 р. він поріднився назавжди з ямпільською землею, де 15 років був першим секретарем райкому партії. Запальний, гарячий але справедливий. Саме таким пам’ятають його люди з якими його зводила доля.
За роки роботи у Ямполі багато було зроблено саме Павлом Михайловичем. Наше місто прикрасили багато новобудов : це і будинок культури, приміщення пошти і адміністрації, побут комбінат, поліклініка, дитячий садок, комбікормовий завод. Але найбільшою його гордістю були багатоповерхові будинки для яипільчан.
Працю Павла Михайловича оцінено високими урядовими нагородами, але найдорожчою, звичайно стала Зірка Героя Соціалістичної Праці, якою був удостоєний за відомий не тільки в Україні, а й у всьому колишньому Радянському Союзі «Ямпільський почин» .